Отакої! Чепиться дурненьке -
Кажеш йому «зась», не відстає.
Ввічливості вчилися од неньки,
Що поробиш, слухай теревеньки,
А воно, сердешне, так і ллє…
Мабуть, що не всякому дає
Хисту доля, що ж робить тепера…
І куди діватиму листи?
Налетіли гавами з паперу,
Та голодні ж, господи прости…
Де б собі узяти на розжиток
Вітерцю хоч трошки – роздмухне
Та почне й собі - чи гав ловити,
Чи нести їх просто в інтернет!
Нечуваюсь - дякувати щиро! –
Зайвого надмірних зазіхань…
Скільки ж то зіпсовано ефіру!
Краще вже пили б кефір онлайн…