Із янголом на плечі
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —
щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий,
а він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.
~~~~~~~~~~~~~~~~
Пόночи и в далечень,
при Господней при свече
некто шествует по краю,
ангел - гостем на плече.
В никуда, в небытиё,
Как ребёнок он идёт,
И его толкает в спину
Серый маятник забот, -
Не ходи в ночи ничей,
при Господней при свече,
ты по свету не скитайся,
даром ангел на плече.
Веет ветер вихревой,
воет Ирод моровой,
маятник сильней толкает,
стонет ангел чуть живой,
Он же всё идёт, хотя
Свет свечи у тьмы в когтях,
Лишь уста дрожат в горячке:
Ангел, не покинь, гостя́…