Я спрагло вдихаю болючий несказанний сум,
Я з вітром блукаю, між цвинтарських зрізаних квітів,
Між спалених сосен шукаю розради для дум.
Коли первозданна весна розкриває обійми
Я з кручі скидаю гнітючі образи твої,
І з щемом дивлюсь на палкі поцілунки у фільмах,
Й навколішки падаю в лоно чужої землі.
Коли розпашіла весна посміхається небу
Я ліки від зради шукаю в проникливих снах
В тобі відчуваю тоді я нестерпну потребу
І горе гойдаю дитям на затерпших руках.
Коли розімліла весна сонно очі закрила
Я душу спалила до тла, розірвавши ланцюг,
Я райдуги сліз на духм'яні покоси розлила
Навчилася жити без тебе... без тебе мій друг...
18.06.2010р.