ГРИГОРИЙ СКОВОРОДА
Не искал ни жилища, ни пищи,
В ссоре с кривдой и с миром не в мире,
Самый косноязычный и нищий
Изо всех государей Псалтыри.
Жил в сродстве горделивый смиренник
С древней книгою книг, ибо это
Правдолюбия истинный ценник
И душа сотворенного света.
Есть в природе притин своеволью:
Степь течет оксамитом под ноги,
Присыпает сивашскою солью
Черствый хлеб на чумацкой дороге,
Птицы молятся, верные вере,
Тихо светят речистые речки,
Домовитые малые звери
По-над норами встали, как свечки.
Но и сквозь обольщения мира,
Из-за литер его Алфавита,
Брезжит небо синее сапфира,
Крыльям разума настежь открыто.
__________________________
Не шукаючим захистку злиднем,
Кривди ворог, зі світом не в мирі,
Ти найбільш недоріким і бідним
Був зі всіх государів Псалтирі.
А споріднення, гордий смиренник,
Відшукав в книзі книг ти сповитим,
Бо вона - правдолюбності цінник
І душа боготворчого світу.
Є в природі межа для свавілля:
Степ тече оксамитом під ноги,
Присипає сиваською сіллю
Черствий хліб на чумацькій дорозі,
Птаство молиться, вірне ж бо вірі,
Тихо світять промовці-струмочки,
Домовиті малесенькі звірі,
Як свічки, повставали у ночі.
Хай навколо спокус більш, ніж треба -
Поза буквою світ-Алфавіту
За сапфір є блакитніше небо,
Крилам розуму навстіж відкрито.
.
