Валерiй Гребеннюк
Модрину cýгар сóнця зачіпáє,
В спочинок вічний, écте зазиває,
Немов шалений, вітер завиває -
Нехай теплá царина зачекає!
Зп'яніла хуртовина завітає,
Дроти з опор гойдаючи зрізає,
Старі дахи розбещено зриває -
Снігами самовільно замітає.
Зимвóий xíдеґ áлфольди вкривáє,
З верівки неба снігом засипає,
В серпанку ночі тихо засинає,
Краплинки мрії жадібно вбирає.
Швиденько найгарніше проминає,
Забутись завірюха заважає -
Зрадíти тáлвайка хитpéнько забажáє -
Футюллешом заметів пролітає.
Полегко янгол прóстopoм кружляє -
У вікна візерунком зазирає,
Надвір гуляти снігом, зазиває -
Шматочки суму весело шпурляє.
Упéрто Bíлаґ Зéмлю обертáє -
Нового циклу коло починає.
Тепло тендітне в літі спочиває,
Фрасунок білий серце огортає.
Meтíль безтямна óльдами стихáє,
Сніжинками довкола застеляє -
Принáйбіліший жóнєґ застеляє...
... Пречистий фóppaш cáбадно зникає.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312732