Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 406
Авторов: 0
Гостей: 406
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Можливо серце ще живе
Воно нескорене коханням
Можливо десь і щастя є
Воно напевне вже останнє
Мільйони масок кожен день
Вдягаю я й вдягають люди
Не помились прошу лишень
Бо щастя другого не буде
Тримать не варто у собі
Тяжкії муки і зізнання
Бо жодна з масок на тобі
Не варта справжнього кохання
Яскраві згадки почуттів
Забуті справжні їхні кроки
Вони не варті тих років
Які пішли...Не жаль нітрохи
Чому не жаль, адже його
Кохання, справжнього кохання
Не знищити нічим того
Що варте вічного страждання
Але не жаль, мабуть, тому,
Що це лише примарна доля
Вона дістанеться тому,
Кому не люба власна воля
Як вільний - то щасливий ти
Кохати - то лише знущання
Яке можливо тим знести,
Хто прагне смутку і страждання
Не стукай серце, не журись
Під маскою лише облуда
Благаю лиш не помились,
Бо щастя й долі там не буде
Мабуть душа іще живе
В ній залишилась порожнече
Спливає час, життя пливе
Кохання - то від світу втеча
Примарний згусток почуттів
Як величезна в серці рана
Якби він в пекло полетів
Кохання - то лише омана
Невже і досі ще когось
Пронизують амура стріли?
О, музо, мила, вдій хоч щось
Аби коханці ті згоріли!
Вони говорять без упину
Про почуття, про вічне знов
О, музо, мабуть я загину
Як не спиню свою любов
Кохання смуток і зневіра
Ідуть мов друзі крізь віки
Рятує душу тільки віра
І дотик рідної руки
Та скільки жалю, скільки болю
І випробовувань пройти
Аби потрапити в неволю
Й її кордони берегти...
© Українська сторінка, 10.02.2012 в 00:59
Свидетельство о публикации № 10022012005913-00253790
Читателей произведения за все время — 10, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют