Пробач! Що колись тебе не розуміла!
Що втома є, та спокою нема!
Я тільки тепер, милий прозріла,
Але пізно, та мої старання дарма.
Я сподівалась, що мене ти зрозумієш,
Огорнеш ласкою, теплом своїм,
Та в краще ти тільки милий мариш,
Та волю даєш сльозам своїм!
14.11.2011