Коли Павло підняв на жінку
Свою тяжку робочу руку,
Усі здригнулися в будинку
Від несподіваного звуку.
Заверещала Настя гучно
І, cтрімко підхопивши склянку,
В Павла шпульнула вельми влучно,
І тим завершила гулянку.
Міліціянт був досить грубий,
Сусідам дав пересторогу:
«Якщо у вас немає трупів,
Не треба кликать допомогу!»
І звідкіля, скажіть на милість,
У саме цих Павла і Насті
Малеча влітку народилось –
Чи то від горя, чи від щастя?
Отак зненацька серед лиха,
Бува, від різних вправ фізичних,
Росте неабияка втіха
Для перемог демографічних.
