будемо дихати тишею
будемо пити погляди серпневих світанків
будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу
нажаль у нас закінчився тютюн
скоро світатиме а ти тремтиш як струна
невміло обіймаємось із краплями дощу
розсікаємо очі слізьми
і серпень перекриє нам доступ до кисню
я знаю
зачекай ще сьогодні буде воскресіння весни
і музика навмисно гратиме вічно
мені б цінувати тебе понад усе й
цілувати навмисно без жодного на це попередження
стискати твої плечі але щораз по-іншому
щоб завжди було не так як учора
отож молися відверто
твій бог у тобі
а ти його течія
апатія роз'їдає нутро а пам'ять
не лічить провин не бачить нічого
не потрібно думати
потрібно відчувати
ковтаємо кулі від болю
і
пігулки від часу
відчалюю але не прощаючись