Заклинание
Из тонкогорлого фиала
Я золотое масло лью
На аравийскую жаровню,
На жертву тайную мою:
«Приди ко мне, завороженной!
Приди к невенчанной жене,
Супруг невенчанный, сраженный
Стрелой в неведомой стране!»
И угли вспыхивают длинным
Зеленым пламенем – и дым,
Лазурный, теплый и угарный,
По бедрам стелется нагим.
И лоб мой стынет, каменеет,
Глаза мутятся, сердце ввысь
Томительная сила тянет,
И груди остро поднялись:
Я предаюсь Тебе, я чую
Твой аромат и наготу
И на предплечьях золотые
Браслеты в ледяном поту!
26.1.1916
~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Заклинання
З тонкого горлечка фіалу
Я золоту олію ллю
На аравійську мрій жаровню,
На жертву потайну мою:
«До мене прагни навіжено,
До без вінця дружини – йди!,
Мій чоловік, що зміг скажену
Стрілу на чужині знайти.»
Вугілля полихає довгим
Зеленим полум’ям – і дим
Лазурний, теплий та угарний
По стегнах стелеться нагих.
І лоб холоне, кам’яніє,
Мутяться очі, серце ввись
Все тягне за собою мрія,
Та груди гостро піднялись:
Я віддаюсь Тобі. Я бавлю
Твій аромат і наготу,
й на передпліччях золотаві
браслети в льодянім поту!
04.10.2011