Що спадає стрімко вниз,
Б'є о скелі зливоградом,
Перевтілившись на бриз.
У словах своїх останніх -
Марне серця каяття.
Від падіння до кохання -
Мить смертельна, все життя.
У лісах, як спів, лунає
Смуток Ехо голосний.
Все одне і теж співає
На мотив вона старий.
А над озером світає,
І Нарцис квіте в журбі.
Журавлині в небі стаї
Зажурились і собі.
Тихе вітру коливання -
Обриває водоспад.
Від падіння до кохання -
Нескінченний листопад...