Ехо і Нарцис (Лирика / стихи о любви)

Біль гірського водоспаду,
Що спадає стрімко вниз,
Б'є о скелі зливоградом,
Перевтілившись на бриз.

У словах своїх останніх -
Марне серця каяття.
Від падіння до кохання -
Мить смертельна, все життя.

У лісах, як спів, лунає
Смуток Ехо голосний.
Все одне і теж співає
На мотив вона старий.

А над озером світає,
І Нарцис квіте в журбі.
Журавлині в небі стаї
Зажурились і собі.

Тихе вітру коливання -
Обриває водоспад.
Від падіння до кохання -
Нескінченний листопад...

© Назарук Владимир, 18.09.2011 в 10:46
Свидетельство о публикации № 18092011104642-00232734 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 15, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет