Смерть відступає трохи вбік
Коли ми
Лежимо поряд,
Майже не дихаючи
Теплі й беззахисні.
Вона теж хоче
Обійняти
І дихати
Спільними снами
І тут, у чорній густині,
Де ні кави ні цигарок,
Хоч і вони вже
Не допомагають
Вона поміж нами
Як третій коханець
Чи вперта коханка.
Стільки всього лишається
Невимовленим
І навіть не хочеться
Говорити.