Вони мовчки сиділи на деякій відстані один від одного на даху покинутого будинку.
«Яка ж вона вродлива. Вона – янгол. Ми ніколи не будемо разом. Не знаю чому, але я так відчуваю. Я їй не рівня. Бо вона янгол. А я – смертний. Сьогодні освідчусь їй і будь що буде. Хай вона вирішить потрібен я їй чи ні. А потім грань.» - так він думав.
Її думки: « Він гарний. Ми ніколи не будемо разом. Я це відчуваю. І, можливо, він це відчуває…»
Вони не здогадувались що думали про одне і теж. Ніщо не могло порушити тишу навколо них. Вони дивились далеко за горизонт, розуміючи, що вони дивляться в одному напрямі.
В її уяві мелькнула картинка: він повертається до неї, підсувається ближче і цілує… Уявлена картина настільки захопила дівчину, що вона не помітила як він повернувся і з цікавістю дивиться на неї. Замріявшись вона виглядала дуже чарівно. Він ще ніколи її такою не бачив: замріяний погляд синіх, як колір шафранів, очей за горизонт, розпущене чорне, як крило ворона, волосся… Все це здавалось казкою. Особливо коли, замріявшись, вона поклала голову йому на плече. Його серце почало битись швидше.
-Віддам все, щоб дізнатись про що думає янгол.
-Я не янгол.
-Неправда. Янгол. - заперечив він
-Ні.-сказавши це дівчина повернулась іти
-Зупинись. Будь ласка. Почекай кілька хвилин. Я хочу дещо тобі сказати…- просив він
-Добре. Кажи.
-Я тебе люблю…
-Я теж. Ми не можемо бути разом.-перериває його
-Так не можемо, бо ти янгол.
-Ні. Я не янгол. – заперечила вона. – Це ти янгол. В тебе більш підходяща зовнішність..
-Як хочеш… Залишайся тут. Я пішов.- сказавши це він пішов.
-Дивний він. Ось якби мої думки справдились… - сказавши це про себе і мотнувши головою, дівчина встала і повернулась іти…
Ніби почувши її, він повернувся і ніжно поцілував її.
Сонце вже високо піднялось над горизонтом і яскраво світило ніби радіючи за закоханих, а вони досі цілувались. Різко відштовхнувши його, дівчина повернулась і пішла геть.
А він... він залишився стояти на місці намагаючись втримати тепло від їх поцілунку у своєму серці і надіючись на те що вона повернеться…
|
Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер. Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего. Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться. С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём. И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8
"Шторм"
Новые избранные авторы
Новые избранные произведения
Реклама
Новые рецензированные произведения
Именинники
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 295
Авторов: 0 Гостей: 295
Поиск по порталу
|
Автор: Желтофиоль
© Желтофиоль, 14.07.2011 в 15:41
Свидетельство о публикации № 14072011154155-00224664
Читателей произведения за все время — 21, полученных рецензий — 0.
Оценки
Голосов еще нет
РецензииЭто произведение рекомендуют |