Раз на рік тільки папороть квітне
В темних хащах. Там падають зорі,
Юні мавки танцюючи з вітром
Одягають тумани прозорі.
І за гроші ніхто не купує
Стиглих ягід суниці, малини.
Ген, на дубі зозуля кукує
То не роки, останні хвилини.
Мох, неначе до царської ложі
Килим. Казка забутої мрії.
На стежинах як пси на сторожі
Невсипущі лежать буревії.
Місяць дивиться в пащу безодні,
Де смарагдова зірка пропала...
Хай дарує нам чари сьогодні
Ніч свята на Івана Купала.
Дуже гарно!
Розумiю. Бабушка моя - из Польши была, жила потом на Кубани,
"балакала" и меня научила. :)
А в мене навпаки. Мати росіянка, а батько українєць.
Рідна в мене російська, а це так, для душі.
Так ото ж! :))
А я, вот, думаю - может, и лучше, что не каждое слово понятно: смысл ясен, а звучит еще волшебнее :))))
Чем больше тайн, тем интереснее.
Удачи Твтьяна.
Вірш дуже гарний! Все образно і казково.
Позаяк в мене рідна мова є українська, мушу зауважити (без претензії), що слово "мох" не має множини (в українській мові). Тобто: "мох, неначе до царської ложі/Килим. Казка забутої мрії."
З повагою і найкращими побажаннями,
Дякую
как кстати попалось - на Купала
и как написано чарующе:-)