Що серце твоє прилине у рідний край
І знову, як перше, подивишся ти на мене
Благаю залишся! Благаю не відлітай!
Загинеш, голубко, загинеш в чужому краї
Розвієш як попіл думки й сподівання свої
А та Батьківщина забута невтомно чекає
Що знову вустами прилинеш до неньки-землі.
Залишся, кохана! Залишся. Благаю, не треба…
Чи ж варта чужбина хоч крихти твоєї краси
Тут завше рукою дістанеш до самого неба…
А там й під ногами ніколи не знайдеш роси.
Я довго чекав, Харите, що ти повернеш,
Що серце твоє прилине у рідний край
І знову, як перше, подивишся ти на мене
Благаю залишся! Благаю не відлітай!
