І це лякає, тож беру,
Скоріш за звичкою, листок
Щоб врятуватись від думок,
Хоч ні, насправді їх нема,
Лиш біль загрозливо німа...
І замість гарних порівнянь,
Що вірш прикрасити б могли,
В клітинки сльози лиш лягли.
І ще гнітить - а ти як там?
Яким віддався почуттям?
Пішов ти у які світи,
Щоб знову спокій віднайти?
Чи може, як оце і я,
Свої думки і зізнання
Ти укладаєш до краплинки
В тонкого зошита клітинки?..
Одне скажу лиш...
У цю мить
Я дуже хочу в кольори
Твоїх похмурих почуттів
Хоч краплю радості додати!
Не знаю лиш, де її взяти
І як до тебе донести...