Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 102
Авторов: 0
Гостей: 102
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Автор: Инесса
У магазині зібралось багато народу,
І якесь дитинча стоїть, дивиться на вроду.
Дівчина стояла тихо, та й всіх розглядала.
Потім бабу за спідницю, смик, та й заволала.
   "Бабо! Бабо! Подивіться, що то за істота?"
   Баба глядь на те створіння, та й розкрила рота...
   Ззаду схожа та на жінку, у вухах сережки,
   Та й волосся в хвіст узяте, на шиї - мережки.
Повернулась тая тьотя. Боже?! Бородата.
Борода точнісінько, як в нашого тата.
Баба смик онуку ззаду, "дивись у віконце,
Он поглянь - каже бабуня, - як сідає сонце!"
   А дитина крутить, крутить, крутить головою.
   Баба знову, смик за неї, - "що це із тобою?"
А дівчина круть до зали, та як заволає...
"Бабо! Бабо! Он погляньте, те, що Ви казали.
Що Земля наша велика, та чорная куля,
І складається на карті ще із двох півкульок."  
   Й полетіла у спогади наша баба.-
   Тим часом.
   Онука тихесенько підійшла до каси.
Воно хоч і мале зростом, та багато знає.
Ось і зараз - водить пальцем - кулі розглядає...
А ті кулі постояли, та й пішли у чергу.
Дитинча аж заніміло, аж в горлі зашерхло.
   Потім швидко оклигало, та й пішло шукати...
   В кого б це про ті півкулі можна розпитати?
Воно знову до баби. Та смик за спідницю -
"А чому це ті півкулі ходять у крамницю?"
"Де ти бачиш онуко?" "Та ось же, навпроти!"
Баба лячно подивилась, й затулила рота.
   Оце тобі маєш. Що ж мені робити!
   Як же тобі, онуко теє пояснити...
   Що кремезная та тітка не вдягла спідницю,
   До підлоги нахилилась, та й чуха там кицю.
А онука вже знайшлася - каже - "поспішала,
Та й в спідницю не вдяглася, щоб не заважала"
   А мораль цієї байки бачите ви самі.
   Не робіть з себе сміховисько дяді із вусами.
   Та й щоб дітки розбирались, де тьотя, де дядя.
   Щоб не плутались в півкулях, як отая Надя.
© Инесса, 04.12.2010 в 19:23
Свидетельство о публикации № 04122010192323-00192130
Читателей произведения за все время — 33, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют