[img size=300]http://fenixia-black.ucoz.ru/253-1024.jpg[/img]
Коли в очах синь неба загубилась,
Коли асфальт під листям заховався,
В моєму світі серце розчинилось,
І ти пішов, хоча й не попрощався.
А осінь мій портрет малює маслом,
Його водою вже ніяк не змити,
І майоріє полотно одвічним гаслом,
Що без любові неможливо жити.
Я вдячна долі, що мене забули,
Я вдячна Богу, що мене кохають,
І я щаслива, що усе це було,
Наші життя моментами минають.
Я дякую, що ти все був зі мною,
Штрихи життя мої ти сам доповнив,
І ти не розчинився – був собою,
Моє життя любов’ю ти заповнив.
А на мольберті є малюнок світу,
І ми доповнюєм його щоденно,
Я має пензлі й фарби літа,
А ти ведеш мою руку буденно.
|
Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер. Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего. Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться. С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём. И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8
"Шторм"
Новые избранные авторы
Новые избранные произведения
Реклама
Новые рецензированные произведения
Именинники
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Поиск по порталу
|
Автор: Fenixia Black
© Fenixia Black, 11.10.2010 в 16:51
Свидетельство о публикации № 11102010165122-00184546
Читателей произведения за все время — 97, полученных рецензий — 0.
Оценки
Голосов еще нет
РецензииЭто произведение рекомендуют |