І з новим болем щоранку я прокидаюсь.
Мені не здається, воно так і є -
Це темне кубло просто так не мене.
Елітні звіри, сповнені гнівом:
Їхній голос солодкой багнюкой пропитан,
В їхніх очах фальшиве скляне мерехтіння!
Слухати цю казку не вистачить в мене терпіння!
Стогне й болить – цужий у власній долині!
Вільний невільник – з якої причини?
Підкорилися ми не чужому народові!
А тим хто розмовляє нашою рідною мовою!
В новому троні, завдяки нашій надії,
Знову пишатимуться собою тварини:
Гарна робота, велике зусилля -
Знищіти націю потрібне не абияке вміння!!!
Вони б*ються, а ми кров проливаєм!
Вони не знають, що ми добре знаєм!
Вони кажуть, що такі самі, як ми,
Давно втративши облік людини!!!