І ти маєш любити мене;
Заціловувати до дірки
Фотку, що носиш у портмоне!
Ти знаєш, здається, я – Ідол,
І ти маєш молитись мені,
Перед сном чи після обіду
Промовляй всі мої пісні!
Ти знаєш, здається, я – Дехто,
І ти маєш вклонятись мені,
Як зустрінеш у місті, не нехтуй –
Доторкнись і не мийся три дні.!
Ти знаєш, здається, я – Геній,
Бо невизнана в своїм краю,
Бо себе, таку неоціненну,
Я за безцінь усім продаю.
Продаю, бо не хочеш любити,
Не вклоняєшся в місті мені,
Не навчився на мене молитись
І не знаєш напам’ять пісні.
Бо не віриш, що я – таки Зірка,
І не робиш все так, як і я.
В нас на одязі геть різні бірки,
І ти носиш несхоже ім’я.
Знаєш, може, так навіть і краще,
Що не створюєш з мене свій храм,
Бо без розуму всім жити важче:
І фанатам і «хворим зіркам».
І не так вже й важливо, чи будеш
Ти носити мене в портмоне.
Головне, що обидва ми – люди, -
Згадуй це, коли бачиш мене!
01.11.2008