і сонні люди життя не помічають,
а я іду по вулиці і голосно співаю.
знаю що щастя довго не триває.
Чомусь мені сумно, чому я не знаю
для всіх я не той, яким вважають,
а справжнім ніколи мені вже не бути.
надіюсь на долю назавжди забути.
Приспів
я йду по вулиці і голосно співаю,
що зі мною - всерівно ніщо не звеселяє.
повз мене проходять прозорі обличчя
тебе вже нема - мені лише снишся.
Ти боїшся знову закохатись
і проти течії хочеться іти.
Від світу, від болю можеш заховатись.
Та де від розлуки сили знайти?
І питаєш своє серце не раз,
мучиш долю цим питанням,
ну чому не зійшлося у вас,
ненавидиш все, особливо кохання.
Приспів
я йду по вулиці і голосно співаю,
що зі мною - всерівно ніщо не звеселяє,
повз мене проходять прозорі обличчя
тебе вже нема - мені лише снишся.