ГРІМ РОЗБУДИВ ВЕСНУ
ВІД КРИЖАНОГО СНУ;
СЕРЦЕ МОЄ - ТЬОХ-ТЬОХ,
З НЕНЕЮ МИ У ДВОХ.
ВЕСЕЛКА ЯСКРАВО-БАРВИСТА
КОРОМИСЛОМ В НЕБІ ПОВИСЛА,
НА ЖАЛЬ, ДО ЦІЄЇ ВЕСНИ,
БУЛИ МИ ЗАБЛУДЛІ СИНИ.
ПРИСПІВ
Й МЕНЕ НЕСЛО,ЯК ЛИСТ ОПАЛИЙ,
ЧЕРЕЗ ВСЕЛЕНСЬКИЙ БУРЕВІЙ,
МОВ КВОЛУ КВІТОЧКУ ХИТАЛО,
ЧАСТЕНЬКО ЖАЛИВ ДИКИЙ РІЙ.
А В СНАХ:ДНІПРО І ВЕРХОВИНИ,
ДИТИНСТВО,ЦВИНТАРІ,ХРЕСТИ.
ПРОБАЧ СКИТАЛЬЦЯ,УКРАЇНО
ПОМИЛУЙ,МАТІНКО,Й ПРОСТИ.
КОЛИ ЛУНА ГРОЗА,
ХРЕЩУСЯ НЕ ДЛЯ ВТІХИ,
ЩОБ НЕ ПЕКЛА СЛЬОЗА,
ЩОБ НЕ СПІТКАЛО ЛИХО.
ПРОБАЧ СЛІПЦЯ ЗА ВСЕ;
ЗА ВІКОВІ ПОЛОНИ,
ЗА ВСЕ,ЗА ВСЕ,ЗА ВСЕ,
ЗА ЗРАДЖЕНУ ІКОНУ.
ПРИСПІВ
БЛУКАВ ВІКАМИ У ПІТЬМІ,
НЕЗГОДАМИ ЗАСНІЖИЛО ВОЛОССЯ,
Й НЕ МАВ ЗАМОЖНЬОЇ СІМ"Ї,
І НИВА НЕ ВАГІТНІЛА КОЛОССЯМ.
ТА,В РЕШТІ-РЕШТ,РОЗБУРХАЛИСЬ ГРОМИ,
РОЗЧАВИЛИ Й МОЇ ПРОВИНИ.
БЛАГАЮ,МАТІНКО,ПРОСТИ,
ЗІГРІЙ ТЕПЛОМ,ЗАБЛУДУ-СИНА.