Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 457
Авторов: 0
Гостей: 457
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

НАРЕШТІ СПОКІЙ, ДИВНИЙ СПОКІЙ
ПІСЛЯ ЖИТТЄВИХ ТИХ ТОРТУР
ЗАСНУ НАРЕШТІ СНОМ ГЛИБОКИМ
НЕЗНИЩЕННИЙ ЩОБ ЗРУШИТЬ МУР.
Я НЕ ХОЧУ В ЦЬОМУ СВІТІ ЖИТИ
ЩОБ СТРИМУВАТИ ВІД ЛЮДЕЙ СТРАЖДАННЯ
НЕМА СИЛИ ЩО НЕБУТЬ РОБИТИ
І ЗДАЛОСЬ, ЩО ЦЕ ВСЕ ІСНУВАННЯ.
Я В ПОЛОНІ ЧУЖИХ ПОЧУТТІВ.
МОЇ РУКИ 3В ЯЗАНІ МІЦНО
І РОЗІРВАНИЙ ШЛЯХ ДВОХ СВІТІВ,
БО З ЛЮДЬМИ МЕНІ В ЦИХ СВІТАХ ТІСНО.
Я ЛЕЖУ НЕ ЖИВА І НЕ МЕРТВА.
СКІЛЬКИ МОЖНА ТЕРПІТИ УСЕ?
ЗАХОТІЛОСЬ МЕНІ СЕБЕ СТЕРТИ,
ТА ЦЕ ЛЕГКИЙ ЕФЕКТ І НЕ ТЕ.
А ЯКЩО СЕБЕ В РУКИ ВІЗЬМУ
І ПОЧНУ ЗНОВУ ЖИТИ З ПОЧАТКУ?
ПЕРЕГОРНУТИ НА СТОРІНКУ НОВУ,
ЩЕ ЛИШИЛИСЬ У МЕНЕ ЗАДАТКИ.
Я ЧЕКАТИМУ ЩАСЛИВОЇ МИТІ
І ЗАБУДУ СУМНІ ПЕРЕЛОМИ І,
МОЖЛИВО, ЩЕ ЖИТИМУ В СВІТІ,
ЩОБ ОТРИМАТИ ЦІЄЇ СВОБОДИ.
ВІДПУЩУ СВОЄ СЕРЦЕ НЕ ВОЛЮ
ВІДЧИНЮ СВОЮ ДУШУ ДЛЯ ВСІХ
І НЕ ДАМ ВВІЙТИ ТУДИ ГОРЮ,
СПОГАДАМ КОЛИШНІМ МОЇМ.
Я НЕ МОЖУ ТАК БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ
ХОЧУ ВІРИТИ ВСІМ ТЕ НЕ ВАРТО
І ЗДАЄТЬСЯ ЩО З РОЗУМУ СХОДЖУ
ВІД МИНУЛОГО, ДОЛЕЮ, ЖАРТУ.
ЦЕ ЗДАЛОСЬ НА МИТЬ, ЩО ЗАБУЛА
ЩО ВСЕ З ПОЧАТКУ ПОЧАЛА,
ТА ВІД СЕРЦЯ Я ПОДУМКИ ЧУЛА
ЦІ ДУМКИ МОВЧАЗНІ І СЛОВА...
МОЄ СЕРЦЕ НА ЧАСТИНИ РОЗДІЛИЛОСЬ
І ТЯГНУТЬ МЕНЕ У СТОРОНИ РІЗНІ
МАБУТЬ ЩАСТЯ ЗЕМНЕ ЛИШ НАСНИЛОСЬ
ТА ЗМІНИТИ НАПЕВНО ВЖЕ ПІЗНО.
НЕХАЙ ЗАЛИШИТЬСЯ УСЕ ЯК Є,
ЖИТИ З СУМНІВНИМИ ДУМКАМИ,
КОЛИСЬ, Я ВІРЮ, ВСЕ МИНЕ
І СВІТЛИМИ РОЗТЕЛЯТЬСЯ ШЛЯХАМИ.
НЕ ДУМАЙ, ЩО В ДУШІ ТРИВОГА,
ВОНА НЕ ЧЕРЕЗ ТЕБЕ СЕРЦЕ КРАЄ
З ТОБОЮ ЗВЕЛА МЕНЕ ДОРОГА,
ЩО В КОЛИШНІ СПОГАДИ КИДАЄ.
АЛЕ ВСЕ ДОБРЕ, ПРОСТО ЗАВЖДИ Я ТАКА
ТА НЕ ПОКАЗУЮ НА КАРІ ОЧІ
ПОГАНИЙ НАСТРІЙ І СЛОВА,
ЩО СЕРДЕНЬКО МОЄ ШЕПОЧЕ.
© Ольга Климук, 26.01.2010 в 16:34
Свидетельство о публикации № 26012010163432-00147578
Читателей произведения за все время — 74, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют