я в печалі і забракло лиш слів,
розправити б мені крила свої
і злетіти, нарешті злетіти!!!!!!!
Нажаль це мрії, вони,
наче полонили і так полонену
неволею мою сутність...
Невільниця, я невільниця у цьому житті...
Кайдани смерті скували руки до болю
до жагучого болю...
Набридло, мені так набридло дивитися крізь грати
на небо, на сонце, на волю...
Я заплющила очі і неначе все закрутилося
в швидкому темпі вальсу...
О, як давно я не чула звуки вальсу...
Не хотілось розплющувати очі,
краще чекати смерті під звуки вальсу...