и воистину нас маловато…
Что ж рубаху, что к тризне сшита,
Одеваешь как в праздник куда-то?
Побывал у друзей и родни…
И в кармане ярятся дукаты -
сквозь ворота ступаешь в наш мир
своего супостата искать ты,
Чтобы в праздника ночь торжества
с ним на пару трактирами шляться
напоследок шматками свинца
словно писанками обменяться.
ПИСАНКА ж. местн.
1. Расписанное пасхальное яйцо.
ШМАТОК м. разг.-сниж.
1. Кусок, лоскут, сгусток.
*****************************
Чорна чаша наповнена вщерть,
і воістину нас небагато...
Що ж сорочку, пошиту на смерть,
Одягаєш, неначе на свято?
Перевідано друзів і рід...
Шаленіють в кишені дукати –
ти виходиш у світ із воріт
воріженька свойого шукати,
Щоби ніч празникову оцю
з ним удвох проблукати шинками
й наостанку шматками свинцю
обмінятися, мов крашанками.
© Ігор Римарук. Діва Обида видіння і відлуння. – Львів: Кальварія, 2002. – с.41
