Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 448
Авторов: 2 (посмотреть всех)
Гостей: 446
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Автор: Аня Бродяга
Сьогодні 22 лютого 2009 року від Різдва Христового, я зараз штампую цю статтю, але від цієї дати мені стає тепло на душі від того, що ще якісь нещасні десять днів і буде весна. Мене вже навіть не накаляє перспектива забрьохати свої скороходи— до зарізу хочеться легше вдягтися— набридло бути схожою на капустину.
А ще я люблю весну за те, що я весною народилася. Я пам’ятаю, коли ще проживала в своїх рідних краях на Черкащині (пофігу де, все одно це не дуже цікаво), то, коли підсихала багнюка (село все-таки), я ходила блудити лісами, шукать натхнення і провітрювать свою голову, замучену ненависною фізикою. Я дуже люблю той період, коли все ще тільки починає зеленіти— тоді природа подібна дитині— безгрішна і прекрасна по-справжньому.
Зараз я особливої туги за своїм селом не почуваю, бо все одно живу у лісі, тільки Голосіївському. Може статися, що мене знов «прихопить» і я, взявши пару чистих листочків і ручку, побіжу до озера і там буду штампувати свої віршики, або просто слухати пісні Віктора Цоя.
Я— безнадійний романтик, який дуже любить весну. Це найкраща пора року і не лише через те, що я весною народилася, просто ця природа найближча мені до духу: безвідповідальна (по собі знаю, весною не дуже хочеться вчитися), пристрасна, велелюбна (березень, коти…).
А ще дуже хочеться зібрати всю свою банду і витягти їх у ліс, прихопивши із собою…гітару, заграти їм що-небудь.
Ух, сиджу зараз на верхній полиці, жду весну і готуюсь до неї. Треба терміново десь розжитися гітарою, щоб мати свій власний інструмент. Весна мине, а там Снітинка— треба ж буде там гаяти якось вечірні часи, хоч і сесія після того буде.
© Аня Бродяга, 17.11.2009 в 20:22
Свидетельство о публикации № 17112009202201-00136286
Читателей произведения за все время — 151, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют