Горне душа свої руки до чашки
Гарячого чаю із медом і подивом,
Листом осіннім над сонця лимоном.
І радість мою вгамувати вкрай важко:
Розпалена плазма під шкірою – звуком.
Ти знаєш, в закоханих посмішка справжня
І бурі магнітні, хоч вигляд – поважний.
Ти дивишся в спину, думками торкаєш
Всі хмари в моєму локальнім ефірі.
Торнадо в крові аварійно вмикає
Всі спалахи мозку у залп ейфорії.
Я без алкоголю літаю у вітрі,
Від подиху твого підживлюю серце,
У карому сяйві – на автопілоті
Зі швидкістю звуку – рядком на пюпітрі.
03.10.2009