Серед безлічі слів непотрібних
Я шукаю влучні й прості.
Намагаюсь кувати з срібла
Філігранки для яблук в собі
Рідне слово впишу і сховаю
В потаємних звивинах мозку,
А в потрібну хвилину згадаю
І вкладу його в мову просту
Шліфуватиму, скільки сили,
Свою думку і погляд на речі,
Щоб усі потвори безсило
Замовчали, знизавши плечі
Щоби квітло ріднеє слово,
Піднімало людей до культури,
І щоб кожен з своєї мови
Міг кувати срібні скульптури!..
Гарно, немає слів... Згоден з автором по змісту вірша.
Є зауваження: що таке "Філігранки для яблук"? Перший раз чую чи читаю таке словосполучення. І я можна "кувати їх в собі?".
"знизавши плечі" - цей вираз не має смислу. Вірно - "знизавши плечима."
"сили-безсило, культури-скульптури" - це не рими, а використання одного й того ж слова у трохи різній формі.
Раджу не римувати однокорінні слова, це недобре у віршах.
А ось наприклад "непотрібні-срібла, мозку-просту" - це дуже гарно.
З теплом, вибачте, якщо не так мовив щось: Андрій
"Філігранки для яблук"- це біблійна метафора, що означає- щось дуже цінне і досконале.
Знизують плечима і далі мовчать тоді, коли нічого більше сказати,бо опонент має значну перевагу.
Дякую за все!
Згоден, звичайно "знизують" але - плечима, не плечі - чи не так? Тому й сказав про це.
Нема за що, завжди радий допомогти: Андрій