Серед безлічі слів непотрібних
Я шукаю влучні й прості.
Намагаюсь кувати з срібла
Філігранки для яблук в собі
Рідне слово впишу і сховаю
В потаємних звивинах мозку,
А в потрібну хвилину згадаю
І вкладу його в мову просту
Шліфуватиму, скільки сили,
Свою думку і погляд на речі,
Щоб усі потвори безсило
Замовчали, знизавши плечі
Щоби квітло ріднеє слово,
Піднімало людей до культури,
І щоб кожен з своєї мови
Міг кувати срібні скульптури!..