Подих лісу струмує із логу
На зустріч
з промінням
зірок
Як дитина , що стала на ноги
І до матері
робить
крок.
До подібного тяга одвічна,
То усього
життя
джерело,
Небо наче додому нас кличе;
Так все буде,
є,
і було.
Всі ми - діти зіркового пилу.
Порожнечі
та сонця
шлюб
Нам дає нашу думку і силу,
Волю серця
та слово
з губ.
Ти зірниці рожевої донька,
Через всесвіт
кличу
тебе,
І кохання шовковина тонка
Крізь зірки-
намистинки
пливе.
Поцілунки мої нехай будуть
Тобі
торканням
зорі.
Ми безсмертні удвох, моя люба.
Ми -- кохання
зірок
і Землі.