Поринь...
життя хай не лякає,
воно тебе хоч обриває,
але не стинь.
Чекати вічно,
Того чим ладен дихать ти,
вода змиває ці сліди
твого життя,
що непомітно
майнуло заревом весни.
Світанок хлище,
Починає
знов просинатися село,
ти бачиш, там за небокраєм,
твоє життя з моїм пройшло…