Поэты как подснежники –
без теплоты и нежности –
мгновенно засыхают….
На корню….
Так что же ты царапаешь
меня, своею лапою….
…Еще раз царапнёшь –
и я умру!!!
....................
Поети як ті проліски
Поети як ті проліски –
без чемності та ніжності –
миттєво засихають...
Дивись,
на кореню...
То,
що ж ти,
що ж ти
дряпаєш
мене своєю лапою...
От,
вкотре
дряпанешь...
I це...
Я вмру!!!