Коли вже зіниці пропалить світло?
Зникають вони в кришталі сльози,
Котрої на шкірі блідій не видно.
Чи бачиш,що поряд людей нема?
Що тільки залишились мертві тіні?
Бо знову у серці твоїм зима,
Й малює крижинами квіти білі.
Чи віриш, що знову прийде весна,
Та знищить назавжди твої страждання?
І зпалить останню печаль гроза,
Даруючи щире нове кохання.