Калина-вишня, як, макiв цвiт,
Калина-вишня, журба колишня.
Калина-вишня, спивай, мiй свiт!
Довірив вітру свою вiн долю…
По степу мчався, сумний козак,
Як наречену, кохав вiн волю.
Курив лиш люльку, плясав гопак.
Летить крiзь степ вiн, немов на крилах,
Дощ у волоссi, зоря в очах,
Нiчне де небо завжд`и у перлах.
Там справжній хлопець, не знає страх.
Свобiдний вiтре, i степ мiй рiдний,
Укрий росою - ти удову.
Як свічка сяяв - захід вогняний
Коли мiй любий - йшов на вiйну.
Почервонiли квiти калини,
Ридала вишня - як зойк вiкiв,
А спiв орлиний та журавлиний,
Звучав у серцi нічних вiнкiв.
Тепер ти вишня, а я калина,
В твоїх обіймах, я розцвіту.
Пiвденний вiтер, вiнчав долину.
Там де подружжя завжди в цвiту.
Калина-вишня, любов не вийшла,
Калина-вишня, як, макiв цвiт,
Калина-вишня, журба колишня.
Калина-вишня, спивай, мiй свiт!