Крізь вікна ледь прикриті –
Папери геть зі столу
Злетіли на підлогу.
Як крик (що спинить серце)
З грудей злетів, спинився,
На крок від вуст блідноти.
Мовчи!.. Я буду чути.
Порвав гардини – долу.
Із грюкотом.
Геть двері.
На протязі зимою залишив дух рум’яний.
Ніхто ще так не зводив
Із розуму навмисно.
Ніхто ще так не зрадив.
А ти – зимовий вітер!
І став навколо хаос:
Буяння і згасання
в єдине
спрагле
дике
бажання об’єдналось.
Ніхто, а ти – мій ворог.
Ніхто, моя любове…
Ніхто. Тікай!.. Шалений!
А я піду шукати
ГАРМОНІЮ
