Саме так виглядає наше згасання.
Ти віриш у сонце. Я вірю в те,
Що не можу тебе кохати.
Завжди будь нещирим -
Казав наш улюблений професор,
До того, як пістолет вистрілив йому у рота.
Мені виповнилось 29, як доводиться людині
Перевертатись уві сні, не підозрюючи,
Що земля перевертається під нею.
Земля завше невмируща,
Розбрат - неминучий.
Давай повоюємо за це, крихітко.
В тебе залишилось ще так багато часу -
Сон чуйний і хитки́й -
Дай-но я зфотографую це.
Втім, звичайно, я не буду
дивитись на світлину.
То є темна сторона, містер Хайд,
Діра у голові чоловіка,
Здивування на обличчі дружини.
Я щоночі приймаю пігулку.
Проігнорую хоч одну - зі мною покінчено.
Проігнорую дві - покінчено з нами.
А готелі надокучають, хіба що
Цей - один із тих, із видом на гори.
Один із тих, де не працює мобільний,
Де не треба нічого роби, тільки споглядати,
Як сонце занурюється у землю,
Що колисає нас, як і будь-яка труна.
***
Another Elegy
This is what our dying looks like.
You believe in the sun. I believe
I can't love you. Always be closing,
Said our favorite professor before
He let the gun go off in his mouth.
I turned 29 the way any man turns
In his sleep, unaware of the earth
Moving beneath him, its plates in
Their places, a dated disagreement.
Let's fight it out, baby. You have
Only so long left—a man turning
In his sleep—so I take a picture.
I won't look at it, of course. It's
His bad side, his Mr. Hyde, the hole
In a husband's head, the O
Of his wife's mouth. Every night,
I take a pill. Miss one, and I'm gone.
Miss two, and we're through. Hotels
Bore me, unless I get a mountain view,
A room in which my cell won't work,
And there's nothing to do but see
The sun go down into the ground
That cradles us as any coffin can.