ДО МУЗИ
Чорнобильських слухаю солов’їв.
Рідні приборкую гени.
А ти ж полюбила вірші мої
Так – мов носиш дитя від мене.
Що ж, мила Музо,
Я сам вже вірш
З римою, ритмом бою.
Я тобі вірю.
Ти мені вір.
Скоро нас буде троє...
~~~~~~~~~~~~~~~~~
К МУЗЕ
Поют и в Чернобыле соловьи!
Гены свои укрощаю…
А ты ж полюбила стихи мои,
мною под сердцем отягощаясь.
Стал, моя Муза,
Стихом теперь -
С рифмой и ритмом боя.
Я тебе верю.
И ты мне верь.
Скоро нас будет трое...
_____________________________________
* * *
Море. Ніч. І дельфіна голос.
Безіменна зоря тремтить.
Твоє тіло – дзвінке і голе
Заперечення темноти.
Органічне, органне в жилах,
Солоніють видох і вдих.
На серцях виростали б крила,
Але ж серце наше з води.
Ми на морі сліди лишаєм.
Я – муз-чина і муза – ти.
Розпинаєм і воскрешаєм
Наше тіло, як мед густий.
Отако… отако… і вище…
Хвиля піниться й нас несе.
Ми – Життя!
Ми із моря вийшли.
Біля моря нам можна все.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
СЛЕДЫ НА ВОДЕ
Море. Ночь. И дельфина голос.
Безымянно звезда дрожит.
Твое тело – звеняще-голым
Отрицанием темноты.
Органично, органно в жилах,
Солонеют выдох и вдох.
На сердцах вырастали б крылья,
только сердце - воды глоток.
Мы на море тропинку торим.
Я – муз-чина и муза – ты.
Воскресаем, распяв с тобою
Тело - сладостной густоты.
И вот так… и вот так... и выше…
Волны пенятся, нас несут.
Мы же Жизнь!
Мы из моря вышли.
Возле моря какой нам суд?
_________________________________
АСОЦІАЦІЇ
Ангел, який сміється, –
Це уже трохи біс.
Маски – колишні лиця.
Трави – маленький ліс.
Мудрість – це перша старість.
Ніжність – це юний ніж.
Кобза – бабця гітари.
«Так» – це вчорашнє «ні».
Сонце – поганська свічка.
Цукор – весела сіль.
Постріл – це тиша вічна.
Бог – то забутий біль...
~~~~~~~~~~~~~~~~
АССОЦИАЦИИ
Ангел веселоглазый -
Это немного бес.
Лица былые - маски
Травы – младенец-лес.
Мудрость – как двери в старость.
Нежность же - молода.
Кобза – бабка гитары.
«Нет» - завтра станет «да».
Солнце – Яриле свечкой.
Сахаром грустным – соль.
Выстрел – беззвучьем вечным.
Бог – погруженьем в боль...
___________________________________
* * *
Душа – як вовк на ланцюгу –
Вже чує осінь.
Скляних судин червоний гул...
І рай – ось-ось він.
Тут яблунь сон і мамин борщ,
І пахне пісня.
Тополі готика... Собор
Хрестозалізний.
А лист зорі в дзеркальну гладь
Ставка... як в себе...
І крила кореню болять,
Бо звуть до себе.
Вогонь калиновий лицем
В туманній масці.
Під вітер котиться яйце,
Як в тій ще казці.
Одні потурчені слова,
Як хлібчик – інші.
У них я душу заховав –
І вийшли вірші.
Про все, що є, було кругом
І ще пробуде,
Складу в один прозорий том.
Хай мають люде...
Весняну осінь.
Пекло-рай,
Любов і пиво.
Ну а коли прийде пора –
То смерть красиву.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ANTYTEZY
Душа – волчонком на цепи –
Вдыхает осень.
Сосудов хрупких красный гул…
И рай – «под носом».
Тут яблонь сон и мамин борщ,
И пахнет песня.
Деревьев готика… Собор
Крестожелезный…
Заря в озёра-зеркала
Не наглядится…
И корню хочется крыла,
чтоб возвратиться.
Огонь калиновый лицом
В туманной маске.
Под ветер катится яйцо,
Как будто в сказке.
Одни как яд порой слова,
Как хлеб – другие.
Душе бездомной покровА –
Стихов стихия.
Про все, что было, есть кругом
И что пребудет,
Сложу один прозрачный том –
Пусть будет людям…
Январский август.
Адо-рай,
Любовь и пиво.
Ну а когда придёт пора –
Уход красивый.
5 - 11/09/2012