Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 350
Авторов: 0
Гостей: 350
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Для печати Добавить в избранное

Самотність серед натовпу... (Очерк)

Вокзал суботнього вечора не вирізнявся порожнечею, народу було дуже багато і, як завжди, всі кудись поспішали: когось десь чекали, а хтось самотньо повертався в порожню квартиру. Мабуть, були й такі, яких чекали, проте вони, все одно, почувалися самотніми. Самотність серед натовпу – хіба, буває щось страшніше? Коли ти губишся в цьому натовпі, в тебе починається паніка і ти задихаєшся, волаєш про допомогу, та тебе ніхто не чує. Всім наплювати на тебе, адже твої проблеми видаються надуманими. Ти маєш все: чудову родину, справжніх друзів, купу знайомих, мудрих наставників, можливо,кохану людину - та ніхто з них тебе не те, що не розуміє, а навіть не намагається зрозуміти. Всі вони, ніби дбають про тебе і не здогадуються, що потрібно доглядати  не твоє тіло, а твою душу! Спочатку ти просиш про допомогу, відкриваєш їм свої таємниці, ділишся думками та, чомусь, натикаєшся на стіну. Твої переконання не збігаються з принципами більшості, а отже - неправильні. Тебе намагаються зламати, але дуже швидко усвідомлюють, що це не так легко, тому просто забивають на тебе величезний болт. Ти залишаєшся сам. Ні-ні, вони нікуди не зникають, продовжують піклуватися про твоє тіло і час-від-часу намагаються залізти в душу, але ти вже нікого туди не впускаєш – тепер це твоя територія. Ти продовжуєш жити за своїми правилами і на превелике здивування всіх інших, тобі від цього не стає гірше: не валяться стіни твого будинку, тебе не виганяють з роботи, чи універу і небо не поспішає падати тобі на голову, а найголовніше, тебе не забирають до психлікарні, а все ще дозволяють з твоїми ненормальними переконаннями жити серед нормальних людей! Все ніби добре, якби не самотність…
© Еля Заветная, 19.03.2012 в 17:17
Свидетельство о публикации № 19032012171717-00262008
Читателей произведения за все время — 29, полученных рецензий — 1.

Оценки

Оценка: 4,67 (голосов: 3)

Рецензии

Григорий Дом
Григорий Дом, 22.03.2012 в 14:36
Все творческие люди переживают подобное...
Текст хороший, но чувствуется юношеский максимализм. :)
Еля Заветная
Еля Заветная, 22.03.2012 в 15:35
Написано в 18 лет))

Это произведение рекомендуют