http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294050
смакує тобі білий морок,
скажені захриплі думки
сновигають немов потвори.
в лещата стискають рядки...
смика за лікоть ранок -
самопожертви його невчасні
сіється крізь фіранки
відверте сонячне щастя...
самотньо-несолодка кава
сичала й пінилась брутально,
знов обпікалася, незграба...
- на дні прозріло віщування.
як той забутий відголосок,
портрет знайомий - чи вгадаю?
розправить крила альбатросу
шалена хвиля небокраю...
18.01.2010
Крыльями альбатросов…
любишь ты вкус белой ночи.
мысли шальной чехардой
скачут, снуют между строчек,
ловят их мёртвой петлёй.
треплет за локоть утро
жертвенностью не к месту,
солнечным счастьем мудрым
сеет сквозь занавески.
только ему несладко –
пеной кофейной дышит,
вновь обожжет осадок,
гущей судьбу напишет –
тайным портретным кодом,
памяти отголоском,
волнами небосвода,
крыльями альбатросов…
18.11.2011
иллюстрация: Виктория Галай