Мы разменяли города, тоску и племя.
Мы разменяли рідний край на всю планету,
Де ті пташки, зелений гай, та пісня, де ти?
Про ясну ніч, козацьку Січ, Дніпро і хату,
Одну країну споконвіч, людьми багату.
Де Черемош, де вівці ті, де полонина?
І я співаю в самоті про Україну.
Рефрен:
Все мы дети твои, Украина моя!
Как каштаны твои и твои тополя,
И огромное небо, огромное и голубое.
Нене, нене моя, не чурайся родни.
Всем Чумацького шляху мерцают огни
Далеко, далеко, далеко над тобою.
А ветер гонит облака домой, на север,
Где из девичьего венка стал сеном клевер.
Где звезды падали в зарю и мчались кони
На Слобожанщині чи десь на Оболоні.
Де колискову заспівать немає кому,
Де стара мати ще жива, та й жде додому.
І де ті сховані листи від доньки з сином,
Де нене ти, де нене ти, де Україна?
Рефрен.
И год за годом проліта в чужих пенатах
И суета, и маета на циферблатах.
І туга зла, і не спасає рідна мова,
Чужая речь, чужая боль и быль – суровы.
А там, за далью облаков поют метели
И под величием снегов седеют ели.
А здесь, на родине чужой,
Родной чужбине,
Мне снятся сны, мне снятся сны
Об Украине.
Рефрен:
Нене! Далека нене!
Тануть в снігах сади.
Плинуть птахи до мене,
Тільки забула ти.