Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 421
Авторов: 0
Гостей: 421
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Для печати Добавить в избранное

Знову безсонная нічка настала... (Лирика / философская)

Знову безсонная нічка настала
Діти поснули і тепло так стало —
Внутрішнє полум’я щиро ізнов
Бог розпалив — маю в серці любов
Маю ділити і маю радіти
Маю я з гордістю вік свій прожити
Те полум’яне, неначе вогненне
Серце дарую, кохання шалене.
Розуму краплю залишу на згадку,
Щоб можна було почати спочатку
Щоб не сумуючи знову і знов
Вік прославляти Тебе і любов.
Господи, милий мій, лагідний, правий,
В кожнім обличчі і в кожнім краю
Кожної днини мене Ти направиш
Знаю, любитиму долю свою.
Хай так як будеться, так як не зналося
Як не чекалося — маю терпіть,
Ні,  не погано, ні, навіть не жалісно,
Навіть приємно, як серце болить.
Вірую, Господи, вірую й молюся
За Батьківщину, за щастя й життя,
За милосердя іще ми поборемось—
Вічная сутність людського буття.
Хто нас кохатиме, хто нас глядітиме
Хто допоможе у скрутную мить?
Господи, зглянься, твої ж ми всі дітоньки,
Господи, чуєш як з болем кричить
Грішник заплутаний, грішник збентежений
Мається світом і тілько й того
За віщо стежкою вузькою стежиться
Довге кохання-життя, що його
Мав би прожити по правді, по совісті,
Мав би кохатись в любові, в сім’ї,
Мав би радіти, що бачаться нові сни,
Та не цінує дарунки Твої
Господи, ти в нас єдиний, спасителю,
Бачиш усе із далеких висот
Убережи нас від злих научителів,
Помислів гнівних і пишних чеснот.
© Українська сторінка, 02.01.2011 в 22:37
Свидетельство о публикации № 02012011223708-00195947
Читателей произведения за все время — 37, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют