До хат зібрала з вулиць дітвору.
Весь вечір світиться оселя,
І темінь тишу водить по селу.
Десь там… струмки збираються у річку,
І через степ біжить вона сюди.
Сховала відьма місяць-серпик в пічку.
І тільки зорі вийшли до води.
Когось там водять Грець із Переплутом.
Між тих що біля річки бур'янів,
Співають жаби їм бісовим гуртом.
Милують душу злих Степовиків.
Хоч гречкосії спать ще не лягали,
А вже стучить за грубой Домовик.
Кипить робота… навіть дня замало,
Хапає його крихти робітник.
Наводить «фарбой» личко молодиця,
Бо вже чека знадвору парубок.
Ранковий півень – то єдина птиця,
Що розіб'є їх лагідний клубок.
Не ляже знов до півночі гадалка.
Шепоче також старий ворожбит.
Не вийдуть старі клопоти в відставку,
Хоч зовсім з глузду з'їде білий світ.