Щоб душу ятрити, вночі сумувати?
Чи плакать в подушку від болю розлуки,
Навіщо кохати? Навіщо ті муки?
Навіщо чуття ці, які не взаємні,
Навіщо надії плекати даремні?
Кохання - омана, що манить у сіті,
Потрапить в які можна кожної миті.
Як в світі без нього прожити - не знаю,
За те, що кохаю - себе я картаю.
Коханню підвладні жорстокість і ватра,
Кохання не гра, безумовно, й не жарти.
Воно обпече і остудить нам груди,
Та все ж почуття це обожнюють люди.