як колись, до нестями.
Я не хочу чекати,
бо чекала роками.
Я не хочу тримати
у руках лише мрії
і у долі благати
про щасливі події.
Я не хочу журитись
від байдужості людства,
і не хочу молитись,
коли інші сміються.
Я не хочу нічого,
що нестерпне до болю.
Я забула свідомо,
що було в нас з тобою.
Що було лише в думках,
що було лише в мріях,
по-наївному хрупких,
нездійсненних в подіях.
Я не хочу щось знати.
Я забуду про тебе!
Я втомилась кохати.
Я втомилась від тебе!
