І думати- оце вже мій кінець,
А за вікном все проминають тіні,
У них свої турботи, свій вінець.
Згадати те, що тепло робило,
І всі сумні, тупі думки жартома,
І подивитись в очі винувато,
Ті очі, що дали оце життя.
Згадати всіх, хто робив цю долю,
Щоб по щьоці прошла німа сльоза,
І посміхнутись тим, хто нищив долю,
І показати, що вона ще є жива.
Згадати теплі хвилі, що дасть пам'ять,
А все ж таки життя- воно чудне,
Бо у спокої тебе вже не залишуть,
Бо ти є чиєюсь мрією на Землі.