Лягає знов вечір.
І півнями
Вже перші зірки сповіщені
Про безліч утіх
Непізнаних
Пастелі нічні, лазурові
Спускались на землю
Куривом.
Тонув, розчинявся без втрат
Мигдальних цілунків
Каскад
Прозорість напівзруйнована,
Огорнута тюлем,
Прихована
У подихах ритмо-глибинних,
У дотиках струму
І зливи
Вся ніч чомусь квітне шипшиною,
Шовковим вогнем,
Неспалимою,
Розкритою правдою тіл,
Пізнанням і зближенням
Прірв
Вже рідшають тіні й тони,
Світанком розбавлені
Сни.
І піють вже треті півні
Для нас у шовковій
Імлі...