Де безпорадно тнуть берези.
Візьму,
Шматки їх тілець обережно.
Зціжу
Їх сльози, а чи кров невинну.
Межу
Страждань розбавлю безупинну
Кору
Березову я піднесу до губ.
Умру-
Так цілуватиму її красу.
То нащо
На них легка піднеслася рука?..
Пропаща
Стоїть рівнина в смугах молока
Помри
На кладовищі із берез!..
Помри,
Як мруть надії без потреб.
Мовчи,
Окраєць серця,ледь тремтячий!..
Не вчи
Любить життя- це так невчасно...
Все. Годі.
Іду я з цього кладовища.
На потім
Відкладу вбивство- стану вища.
В гаю
Хай місять знов берези сльози й нежить.
Молюсь,
Безсила пояснить все, як належить...