На холодному склі
Весняні гомінливі дощі.
Вони пишуть про сни,
Вони знають, де ти,
Вони пишуть і вдень, і вночі
Я читаю байдужо,
Й розумію не дуже,
Чому люблять дощі весняні
Мої очі сумні,
І пісні голосні,
Й знов кохання віщують мені
Я не йму більше віри
Цим дощам, що безмірно
Все напоюють душу весною,
Що змивають образи,
Й буйно квітнуть відразу
Білим цвітом любові палкої
Мені пишуть листи
На холодному склі
Знову й знову дощі весняні.
Мені пишеш і ти
З днів жалю й самоти-
Ці листи не потрібні мені
