І
Падає листя додолу,
Осінь несе сиву печаль.
Їду з чужини додому,
І птахи в небі кричать.
Я так сумую за літом,
Літо – це мій сонячний рай,
Поле, волошками вкрите, -
Ти його не забувай.
Пр.
Осінь
Гойдає просинь,
Сивим туманом
Обрій вкрива.
Осінь,
Може, вже досить?
Чом про погане
Думаю я?
ІІ
Вже підкрадається холод,
В пам’яті ті сонячні дні.
Осінь навіює спогад,
І стає сумно мені.
Згадую своє дитинство,
Згадую всі свої роки.
Впали вони, мов це листя,
Мов листя це, відцвіли.
Пр.
Осінь
Гойдає просинь,
Листям багряним
Землю вкрива.
Осінь,
Може, вже досить?
Чом запускаєш
В душу печаль?
25.11.1997